Ми живемо з п’ятирічною дитиною в Лиманах на Миколаївщині. Ми в перший же день почули вибухи – і все стало зрозуміло. Війна йшла, а я працював. Під обстрілами ходив. Потім усі виїхали. Залишилося мало людей у селі. Нам волонтери привозили їжу і все необхідне. І військові наші допомагали. 

Найбільше шокувало, що дитина була зі мною. Було страшно за неї.

Зараз найбільша трудність в тому, що роботи немає в мене. Навіть не уявляю, коли все це закінчиться.

У майбутньому потрібно буде працювати, щоб усе відновити. Хочеться, щоб у дитини все було добре.