Швець Максим

1 курс, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Мазурівський аграрний центр професійно-технічної освіти"

Вчителька, що надихнула на написання – Слюсар Ірина Анатоліївна

Війна. Моя історія

Миру тобі, моя Україно!

Найбільшою цінністю та мрією моєї України сьогодні є МИР. Щасливого життя без миру не буває – цю незаперечну істину я, як українець, осягнув, коли почалася війна.

Що відчув у перший день війни? Тривогу, розгубленість, розпач… Страх за життя своє і рідних… Розуміння того, що вже не буде так, як до початку повномасштабного вторгнення…

А наступного дня мій рідний брат Ярослав добровольцем вступив до лав ЗСУ. Саме тоді докорінно змінилося моє життя та життя моєї родини і я цілковито усвідомив, що початок війни – це кінець миру в моїй країні, а значить, кінець щасливого життя.

Ярослав звільнився з лав ЗСУ 23 січня 2022 року, а через місяць розпочалася війна. Повістки брат не чекав. Пішов добровольцем наступного дня.

Чому? Хотів сповна відчувати причетність до захисту держави, брати безпосередню участь у відвоюванні кордонів. Головний сержант та командир танка на початку війни, а зараз – молодший лейтенант, командир танкового взводу. Військовим мріяв стати ще з 6 класу… Але у мирній Україні…

Відтоді кожного дня ми чекаємо звістки з фронту. Буває, що Ярослав тижнями не виходить на зв'язок. Матір плаче, батько не знаходить собі місця, я дуже переживаю… Нам так болить ця війна… Саме тому поки що мрію лише про мир, адже мир – це коли не гинуть люди, не руйнуються домівки, це можливість жити на повну, мир – це найцінніше. Тому постійно думаю про якнайшвидше припинення війни та повернення брата додому, про загоєння ран у материному серці, про мирне небо над головою.

Свідченням того, що мій брат робить свій внесок у перемогу, воює заради миру в нашій країні є грамоти Міністерства оборони, медалі «За хоробрість в бою», «Незламним героям російсько-української війни», «Ветеран війни», почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» Головнокомандувача ЗСУ.

Нагороди… Впевнений, що їх не дають просто так. Їх вручають за виконання складних бойових завдань, під час яких гинуть воїни. Тому ми болісно переживаємо повідомлення Ярослава про смерті його бойових товаришів, бо знаємо, що найважче для нього на війні – втрачати побратимів, з якими ділить побут та йде у бій, з якими мріє про щасливе майбутнє у вільній мирній країні.

Завжди знав, що мій брат найкращий у світі, а тепер, коли він бореться за перемогу, а значить, за мир та щасливе життя в нашій Україні, впевнено можу сказати, що він – ГЕРОЙ.

І героїзм його не в словах, а в діях: під обстрілами рятує побратимів, звільняє від ворога рідну землю і робить це з Україною в серці. А ще любить цитувати слова: «Ми б’ємось за те, чому нема ціни в усьому світі – за мир, за Україну!»

«Перемога – наш обов’язок» – ці слова та світлину мого брата зображено цьогоріч на банері, встановленому до Дня захисника та захисниць України на території нашої громади. Впевнений, що кожен громадянин України може і повинен зробити свій внесок у прискорення перемоги і настання миру на нашій землі. Тому щодня запитуймо себе: «Що я зробив/зробила для перемоги та миру в моїй країні?» і робімо все можливе й неможливе.

Моя родина, зокрема, готує їжу, організовує збір необхідних речей, плете маскувальні сітки, перераховує кошти ЗСУ, бо ми переконані, що наша допомога пришвидшить мирне життя.

Щодня наші захисники та захисниці – найкращі сини та доньки України – ціною власного здоров’я та життя, ціною хвилювань матерів, переживань рідних та близьких захищають рідну землю, наближаючи таку вистраждану перемогу, такий жаданий мир. А наше завдання – підтримувати фронт у тилу і вірити, що перемога буде за нами. Мир у нашій країні обов’язково буде! Буде щасливе життя! Бо ж щасливого життя без миру не буває…