Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Марія Таран

«Нам, людям похилого віку, тікати нікуди»

переглядів: 917

Ставлю собі щодня питання: як жити? А у відповідь тільки постріли за вікном. За ці роки мій чоловік Віктор настільки звикся з війною, що навіть на випадкові кулі, які влітають у квартиру, не звертає уваги. У нас у кімнаті лежали чотири кулі, прямо на килимі.

Нам, людям похилого віку, тікати нікуди. Ми безстрашні лише від свого безсилля.

З електрикою в селищі перебої, то напруги немає, то дроти обірвало. Світло може зникнути на день, а може й на тиждень. Ліхтарик і свічки завжди під рукою, у сусідній кімнаті – запас води. Відра з водою я сама носила на п’ятий поверх, поки руки не відмовили.

Допомогти нам нікому, ще до війни ми поховали сина. Виживаємо без тепла та без газу. Минулої зими ледь не загинули з чоловіком у квартирі. Нас поселили на зимівлю знайомі. А влітку в будинок, де ми жили, повернулися господарі, і нам довелося знову переїхати в напівзруйновану нашу п’ятиповерхівку.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Майорськ 2016 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій