Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Марія Таран

«Нам, людям похилого віку, тікати нікуди»

переглядів: 473

Ставлю собі щодня питання: як жити? А у відповідь тільки постріли за вікном. За ці роки мій чоловік Віктор настільки звикся з війною, що навіть на випадкові кулі, які влітають у квартиру, не звертає уваги. У нас у кімнаті лежали чотири кулі, прямо на килимі.

Нам, людям похилого віку, тікати нікуди. Ми безстрашні лише від свого безсилля.

З електрикою в селищі перебої, то напруги немає, то дроти обірвало. Світло може зникнути на день, а може й на тиждень. Ліхтарик і свічки завжди під рукою, у сусідній кімнаті – запас води. Відра з водою я сама носила на п’ятий поверх, поки руки не відмовили.

Допомогти нам нікому, ще до війни ми поховали сина. Виживаємо без тепла та без газу. Минулої зими ледь не загинули з чоловіком у квартирі. Нас поселили на зимівлю знайомі. А влітку в будинок, де ми жили, повернулися господарі, і нам довелося знову переїхати в напівзруйновану нашу п’ятиповерхівку.

Майорськ 2016 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій