Я живу в селі Новокаїри Херсонської області. Початок війни зустрів дома, ще й Ковідом хворий був. Добре, що купив ліки до війни, бо потім брат заболів, але в легкій формі пройшло.

Труднощі пересування були при росіянах, та й зараз. Добре, що в нас запаси якісь були їсти, та корова є. Похудав, звичайно, зразу. Нам теж прилітає сюди до сих пір: і «Гради», і снаряди. Світла немає вже скоро рік.  

Газ купляємо в балонах, щоб їсти варити, поки тепло. Потім почнеться опалювальний сезон - на пічці будемо варити і гріти, вже починаємо потрошку. Дали нам тут ліхтарики, повербанки на сонячній батареї, то заряджаємо телефони. Бензин купляємо в генератор. Генератор ми купили ще задовго до війни, так тепер пригодився нам. Тільки ж бензин дорогий.

Шокувало, що ні з того ні з сього напали на нас росіяни. Потім дивився по телевізору, поки можна було, то Буча і оце все, розправи з нашими солдатами шокували. 

Пам'ятаю, я якраз корову напував, і заїхали якісь машини – видно, що не російські, типу джипи внедорожники з кулеметом. А потім чуємо крики жіночі, але такі радісні! Ну, ми й поняли, що це наші вже зайшли. Це було 10 листопада.

Якщо дадуть літаки і все, що потрібно нашій армії, то до закінчення чекати не так і довго - пару місяців. До Нового року, може б, і закінчили. 

Хочу жити нормально, працювати, щоб сім'я була, займатися спортом.