Семеренко Вікторія, 9 клас
гімназія № 283 м. Києва Деснянського району.
Вчитель, що надихнув на написання есе: Демиденко Вікторія Дмитрівна

Моя Україна майбутнього

«Яке майбутнє нашої країни?», «Які труднощі нам потрібно подолати ще?», « Як ми можемо змінити Україну?» — усі ці запитання звучать у моїй голові з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ми українці, і прагнення миру, свободи закладене в наших генах. Проте я впевнена, що ці два слова для кожного мають особливе значення.

Мир! Чи справді одне лише це слово може змінити все? Звичайно! Його значення таке крихке в сучасному світі. Мені здається, що повністю я усвідомила значення цього слова, коли розпочалася війна — мені було дванадцять років. Одна тільки помилка — і мир зникає. З’являється війна, страх, кровопролиття. Сила й вплив миру дуже сильні, адже він породжує дружбу, а дружба — нерозривний зв’язок між людьми. Я вважаю, що досягти його ми повинні душевним спокоєм. Адже, коли в нас немає тривог, агресії, внутрішніх конфліктів, ми не рвемося в бій з кулаками, чи не так?

Я вважаю, що кожен момент важливий у розбудові країни. Минуле навчає нас, сьогодення дає важливі уроки і досвід, а майбутнє — більше можливостей.

Важливо пам’ятати: кожен день і, можливо, саме завтрашній, стане вирішальним для всієї історії. Звичайно, як зміниться наше майбутнє залежить тільки від нас. Україна—це країна можливостей, і я вважаю, що чим більший внесок ми зробимо в розвиток, тим більший успіх на міжнародній арені її очікує.

Наші батьки вважають, що ми можемо сидіти тільки у гаджетах. Але ми прагнемо розвиватися, дізнаватися нової інформації, читаємо книги, любимо відпочинок з друзями. Проте інколи ми занурюємося в Інтернет мережу, щоб не бачити помилок, які зробило старше покоління, жахливого стану клімату, державних війн і багатьох інших проблем. Також це наш єдиних захист від зовнішнього світу...

Я уявляю Україну розвиненою та квітучою державою в майбутньому. Я впевнена, що моє покоління намагатиметься йти вперед, буде бачити перспективи і виправлятиме чужі помилки.

Російсько-українська війна змінила погляди багатьох людей. І більшість дітей вже визначилися, ким вони хочуть стати в майбутньому. А це, як факт, покаже майбутнє нашої країни.

Хоча більшість може не погодитися зі мною, але, я вважаю, наше життя не буде таким, як раніше, до війни. І як би ми не намагалися — наслідки не виправні.

Після нашої перемоги інфраструктура буде відновлюватися, архітектура будівель буде змінюватися. Проте ми повинні бути чесними, що економіка перший час буде в занепаді, адже ми заборгували багато коштів іншим державам, а оскільки великий відсоток людей повиїжджало з країни, то ми матимемо менше робочої сили і відповідно людей, які сплачуватимуть податки. Шкільна освіта також є далекою від європейської. Ми повинні замислитися над покращенням освітніх програм, щоб напрямок був на розвиток особистості дитини, і над підвищенням ефективності освітнього процесу в умовах війни. Адже наше прагнення розвиватися, покращувати державу, і робити свій внесок виникає ще з шкільних років. Але той факт, що наша країна зміниться в кращу сторону, якщо ми не здамося, не опустимо руки, є незмінним.

Кожен задавав собі хоч раз такі запитання: «Що я зроблю, як завершиться війна?», « Як будемо відновлювати державу?», «Що на мене/нас чекає?». Такі питання потребують ретельного осмислення. Я припускаю, що закінчення війни буде початком чогось великого.

Я вже стовідсотково впевнена у своєму виборі. Моєю мрією ще з дитинства було стати всесвітньою відомою актрисою. Після завершення війни, я намагатимуся схопитися за кожну можливість, яка приведе мене до моєї мрії. Мене цікавить сфера шоу-бізнесу та речі, які пов’язанні з керуванням бізнесом.

Очевидним є також факт, що кіноіндустрія в Україні розвинена не так добре, як у Голлівуді. Моєю мріє є стати настільки знаменитою, щоб коли люди дивилися фільми, в яких я зніматимусь, одразу згадували б Україну. Ще я б хотіла відкрити власну компанію у сфері розваг, щоб люди, такі як я, знали, куди потрібно йти, щоб стати успішним.

Нам потрібно бути сильними, щоб подолати ворога. Допомога кожного вестиме нас до перемоги. Ця війна змінила всіх. Когось вона зробила сильним, когось змусила змінити спосіб життя, когось розлучила з рідними. Це все є нашим життям. Сподіваюся: кожен буде намагатися змінювати і покращувати життя в країні.

Ми повинні шанувати нашу історію, але не забувати будувати майбутнє. Давайте долати перешкоди разом!