Мені 56 років. Я зі своєю сім’єю мешкаю в місті Охтирка Сумської області. Ми три місяці жили у чужих людей.
Про початок війни дізналися з першими вибухами. Спочатку було важко дістати продукти й ліки, проте у нас були деякі запаси. Воду набирали з колодязя.
Мене шокувала людська байдужість. Коли горів наш будинок, люди стояли з телефонами в руках і записували відео замість того, щоб допомогти. Навіть сусіди відвернулися і сказали, що у них справи.
Нам не було де жити. Ми мали матеріальні й моральні труднощі. Та ми тримаємося, підтримуємо одне одного. Сподіваємося на краще. Працюємо, але через війну обсяг роботи зменшився.
Надіємося, що цього року війна закінчиться. Головне – зберегти життя і здоров’я.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.