У моєму серці і в душі залишився 2014 рік, коли ми це все вже проходили. І коли ми почули вибухи, то відразу зрозуміли, що почалася війна. Через стан здоров'я нікуди не можу поїхати - я майже неходяча людина.

Слава Богу, великої скрути ми не зазнали. Усе було нормально: нам гуманітарку давали, медикаменти. Слава Богу, що нам пенсію платять. Приємно, що про нас турбуються. Ми отримували гуманітарку від Фонду Ріната Ахметова. Приємно те, що сім'я моя поки що жива. Ми віримо в наших хлопців, у дорогих наших синочків, захисників.

Навіщо росіяни до нас прийшли? Чого їм вдома не вистачає? Чого вони полізли на нашу землю? Що в них у душах робиться? Чи є в них взагалі душа?

Страшно дивитися на своїх дітей і внуків. Якою буде їхня доля пізніше? Війна - це дуже затяжний процес. Я хочу, щоб був мир на білому світі і в усій нашій Україні.