Москаленко Єлизавета, 11 клас, Коцюбинський ліцей №1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Поліщук Тетяна Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни - це безмежний шлях болю, втрат, страждань, але також це усвідомлення того, що не треба втрачати надію, віру та бути сильним, незважаючи ні на що. Кожен українець пережив на собі ці відчуття: страх за свою країну, рідних та близьких, себе та військових, які кожного дня захищають нас.

Хтось пережив це тільки у 2022 році, а дехто ще у 2014 році.

Місто Донецьк, колись одне з найрозвиненіших промислових центрів України, перетворилося на епіцентр бойових дій, розрухи та безмежного страху. Народившись тут, я відчувала безпеку й навіть повірити не могла, що через 6 років мене чекає війна. Травень 2014, ще нічого не розуміючи, я щасливо йду на свій випускний у садочку, але чомусь усі батьки збентежені, усюди чути розмови про війну. Тоді я ще не розуміла, що таке війна і наскільки це змінить моє майбутнє. Невдовзі почалися постійні обстріли, які заважали нормальному життю. Усі магазини й торгові центри почали закриватися, люди не знали, що їм робити.

Найстрашніша була окупація: російські військові перебували всюди, був присутній постійний страх сказати щось зайве або розмовляти своєю рідною мовою.

Через деякий час батьки прийняли рішення виїхати з Донецька, нам довелося залишити там усе: друзів, рідних, але найголовніше – спогади, які назавжди в моєму серці збереглися. Ми приїхали в невелике селище на околицях Києва, життя почало налагоджуватися, я знайшла нових друзів, хобі і почала вірити в те, що війна тепер у минулому і можна з легкістю будувати нове майбутнє. На жаль, цей спокій тривав недовго. 24 лютого 2024 року світ знову перевернувся. Повномасштабне вторгнення розвіяло будь-яку ілюзію про мир, усе те, що вже здавалося нереальним, знову повернулося в моє життя з новою силою.

Багато хто казав, що мені, мабуть, легше пережити війну вдруге, але страх покинути свою домівку ще раз був сильнішим, ніж декілька років тому.

Мій шлях триває більше ніж три тисячі днів, але найголовніше, що мені вдалося зрозуміти за ці роки, це те, що війна не лише руйнує, але й об’єднує усіх, хто прагне захистити свою Батьківщину. Потрібно не втрачати надію та триматися разом з тими, хто підтримує у важкі часи. Ми вже пройшли через тисячі днів і пройдемо ще стільки, скільки буде потрібно, аби здобути мир та перемогу.