Моя сім’я жила у Маріуполі. Перший місяць ми з тринадцятирічним сином жили в підвалі й поволі спостерігали руйнування рідного міста під безперервними бомбардуваннями. Потерпали від нестачі їжі й води, від холоду і жаху, та сподівались на допомогу.
Як тільки випала нагода, ми в чому були – в тому й вирушали на підконтрольну територію. Тікали під страшними обстрілами. Найприкріше, що втратили свою домашню тварину.
Зараз перебуваємо у Києві. Почуваємося у відносній безпеці, бо щоденно оголошують повітряну тривогу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.