Війна мене застала в Маріуполі. Я сподівався, що місто зможуть захистити. Але так не сталося.
Виживати доводилось в обстановці гуманітарної катастрофи. На щастя, запаси ліків і продуктів у мене були. Найбільше мене шокувало побачене горе. Люди у відчаї мародерили у пошуку хоч якоїсь їжі.
Обстріли були постійно, доводилось ховатись у підвалі. Опалення не було, було дуже холодно.
Коли вдалося виїхати з міста, я розумів, що скоріше за все своє житло більше не побачу. Так воно і сталося. Зараз я живу на Київщині та намагаюсь будувати життя наново. Але все одно дуже хочу повернутись додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.