З початком повномасштабного вторгнення Леся Володимирівна тривалий час залишалася дома. Вона виїхала коли терпіти воєнні дії більше не було сил. Жінка пригадує як російські воєнні з автоматами ходили по хатах та відбирали в людей все підряд – свиней, курей, пральні машинки, трактори. В селі не було води, дотепер немає світла. Зараз героїня у Запоріжжі орендує кімнату в гуртожитку та шукає роботу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: