Анастасія перші тижні війни провела у сховищі, бо війна принесла страх та розлад у їхнє місто.
Я з Маріуполя. Моя родина – це брат і мама. Мої батьки розлучені. Через війну нам довелося виїхати до Запоріжжя, а потім у Вінницю, де я вже закінчила 11 клас.
Перша ніч війни була спокійніша, ніж інші. Але коли почалися обстріли, було страшно. Ми ховалися, тому що над нами кружляли літаки. Мене забрали в приватний будинок. Я постійно сиділа на цокольному поверсі.
З водою було проблематично. Мій брат постійно стояв у черзі, щоб добути воду. Були дуже великі черги. З ліками було все нормально. Мама десь за день скупилася.
Найважчим було, напевно, те, що ми виїхали о десятій годині ранку, а приїхали до Запоріжжя десь о другій ночі. Тому що наша колона спочатку заблукала, потім нас не хотіли пропускати.
Я з братом зараз у Києві. А родина у Вінницькій області. Мама та вітчим у Вінниці.
