У мене троє прийомних дітей. У Гуляйполі я працювала у лікарні. Після початку в місті почались обстріли. Над моїм будинком літали ракети. Два тижні з родиною виживали без води, світла й газу. З дітьми я постійно перебувала в укритті. Щоранку я боялась, що прокинусь, а росіяни вже у місті. Тому з дітьми виїхала до Польщі, але потім ми повернулись до України.

Зараз живемо в Кіровоградській області. Люди тут нам допомагають продуктами й одягом. Я дуже вдячна кожному. Під час війни українці об’єднались. Сподіваюсь, що після перемоги повернусь додому, а мої рідні, що воюють, повернуться живими.