Сергій Анатолійович вивіз свою сім’ю в Запоріжжя, коли їхнє село почали активно обстрілювати. Страх за життя трьох дітей і змусив його покинути домівку

Мені 35 років. Я жив у селі Веселянка Запорізької області. Після початку війни переїхав у Запоріжжя. 

Я працюю на АЗС. 24 лютого був на роботі. У той день всі скупляли паливо. Я хвилювався за дружину і дітей, які залишилися вдома самі.

Війна згуртувала мою сім’ю. Спочатку ми хотіли залишитися вдома і пересидіти, але, коли над головою почали літати снаряди, злякалися за дітей. Домовилися з родичами, щоб вони нас вивезли на своєму автомобілі. Ми приїхали в чуже місто. Я навіть не знав, як виживати. Добре, що робота є. Продовжую працювати на АЗС. Також я вдячний за гуманітарну допомогу, яку ми отримуємо.

Інколи навідуюсь в село. Хата ще стоїть, дах цілий. Мрію, щоб швидше звідти вигнали окупантів, бо додому хочеться.

Мене шокує те, що росіяни роблять з нашими містами й селами. 

Сподіваємося, що навесні все налагодиться і ми зможемо повернутися додому.