Мені 54 роки. Я жив у місті Оріхів з дружиною і дитиною. Коли почалася війна, над головою літали снаряди. Наш будинок частково пошкоджений. Ми виїхали в Запоріжжя. Мене шокує те, що росіяни намагаються зрівняти із землею моє рідне місто. 

П’ятого липня під Бахмутом загинув мій брат. Він виносив пораненого. Врятував людину ціною власного життя. 

Ми вивезли двох котів, вівчарку і курей. Родичі надали нам житло. Я поки що не працюю. Хочеться скоріше повернутися додому.

Чекаємо на нашу перемогу. Я вірю в ЗСУ і в Бога. Думаю, що цього року війна має закінчитися. Вона допомогла зрозуміти нам, які ми люди, скільки в нас добра. Я бачив людей, які останню сорочку знімали, щоб допомогти біженцям. Тепер народ відчув ціну свободи.