Мені 37 років. Маю чоловіка і двох доньок, одинадцяти і сімнадцяти років. Ми мешкали в місті Пологи Запорізької області. Про початок війни дізналися з телебачення. Потім над нашим містом літали ракети. Я під обстрілами ходила на роботу. Одинадцятого квітня ми виїхали в Запоріжжя. Батьки чоловіка залишилися наглядати за будинком. 

Не було газу й світла. Ми сиділи в укритті. Гріли воду, наливали в пляшки і обкладали ними дітей, щоб вони не замерзли. 

Неподалік від нашого будинку вибухнув снаряд. Два сусідніх будинки дуже постраждали. У нашому будинку вилетіли всі вікна й двері, дах злетів. Мене шокувало звірство окупантів, їхня безжалісність.

Коли ми виїжджали, то двічі потрапили під обстріл. На кожному блокпості російські військові змушували чоловіка роздягатися.

Ми орендували квартиру. Я ще не знайшла роботу. Надіюся, що війна скоро закінчиться.