Я пам'ятаю, як війна розпочалася у 2014 році. Ми боялися, ховалися, бо над головами снаряди літали. Поля горіли навколо селища, це був жах. Ми вдома були і ховалися у льох. А що було робити?
Ми, люди похилого віку, вже звикли до всього, нам же багато не треба; перестали стріляти, і дякувати Богові. У магазинах все є, лише вся пенсія йде на комунальні платежі. На газ ціна просто божевільна.
Отримували гуманітарну допомогу продуктами. Нам давали – ми й брали, дякую всім, хто допоміг.
Ця війна зовсім не потрібна, нікому вона нічого не дала. Мріємо, звісно, про найкраще, а що буде – побачимо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.