Я жила у Харкові. Ми змушені були виїхати зі своєї квартири, бо там було дуже небезпечно. Зараз живемо удвох з дитиною-інвалідом у чужих людей, які нас прихистили. Страждали від постійних обстрілів. Ховалися у підвалі. У батька був рак. Нещодавно я його поховала. Нам допомагали інші люди з їжею та ліками для дитини та батька.
Роботи я не маю, бо втратила її через ці події. І зараз не можу працювати, бо дитину немає з ким залишити. Мене вразило, як люди допомагали нам.
На згадку залишились осколки, які впали у нас на подвір'ї. Ми встигли вибігти у підвал.
