Я жив в Лисичанську. Після початку війни не стало води, світла та газу. Я не міг знайти хліб у місті, постійно сидів у підвалі. На вулицях лежали тіла людей, побиті осколками. 

Виїхав під обстрілами. Домашніх тварин залишив батькам. Зараз живу в Дніпропетровській області, працюю на шахті. Треба якось виживати. Стрес долаю щодня, бо іншого виходу немає. Свого майбутнього не бачу, бо не знаю, що буде далі.