Маю двох дітей, є й онуки. Дружина у 2011 році захворіла. Дякуючи Рінату Ахметову, їй у Донецьку зробили операцію. Війна дуже змінила наше життя. Раніше було значно краще, а зараз прокинувся – і добре, дожив до вечора – та й годі.
Наш будинок постраждав через війну, але ми нікуди не виїжджали. Нам виділили шифер, і я сам перекривав дах. Якщо раніше на нашій вулиці проживало 110 людей, то тепер лише 10, залишилися лише пенсіонери.
Я пам'ятаю, як все починалось у Слов'янську, бо я там був у цей час. Звісно, війна все змінила. Дружина поїхала до Донецька, в онкологічну лікарню, простояла в черзі на блокпостах шість годин на спеку. Вона приїхала і сказала, що помре, але не поїде. Ми сиділи без світла та газу. Надворі було 20 градусів морозу, і я 5 годин не міг зварити борщ.
Нам завжди допомагав Фонд Ріната Ахметова. Давали продукти і на обстеження, дякую йому велике. Приїжджали сюди та допомагали.
Дуже хочеться про все забути. В мене зараз проблеми зі слухом після вибуху. Я три дні нічого не бачив і не чув. Як таке можна забути? Онучка теж дуже важко переносила ці вибухи. Нам довелося навіть із нею звертатися до лікарів. Щось бахне, а ти вже смикаєшся.
Хочеться миру та благополуччя нашій країні, все інше ми переживемо.
