Коли був мир, я гуляла з дітьми на вулиці. Було весело і радісно. Потім почалася війна, й все змінилося. На вулицю виходити було небезпечно, на дитячий майданчик уже не ходили. Мені було дуже страшно з трьома дітьми. Лінія фронту ставала ближчою, ситуація в місті загострювалася. Найбільше шокували тривоги в нічний час. 

Я вирішила виїжджати своїм ходом. Перевізник мене з дітьми вивіз у Покровськ. Я платила свої гроші. На вокзалі було багато людей. Усі кидали свої будинки і їхали в нікуди. 

Зараз живу в Київській області. Працюю кухарем, готую для наших військових. Рада, що діти живуть у відносній тиші. Сподіваюся, скоро буде мир.