Історії, які ви нам довірили
З 2014 до 2022 року десятки тисяч жителів окупованої частини Донбасу залишили свої домівки, щоб будувати життя на вільній території України. Велика війна змусила стати переселенцями сотні тисяч жителів Донецької та Луганської областей. Російське «звільнення» стерло з лиця землі десятки сіл, селищ та міст сходу.
Станом на січень 2023-го Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури повідомляло про понад 170 тисяч зруйнованих житлових будинків по всій Україні. Найбільше постраждав схід.
Журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас.Реалії поспілкувалася з Наталєю Малярчук з Луганська, яку війна вигнала з дому.
Наталя Малярчук – телевізійниця, починала свою кар’єру на Луганському обласному. Пригадує, що події 2014 року спочатку не сприйняла всерйоз. Вирішила їхати, коли у будівлі ТРК з’явилися чужинці з автоматами.
«Ти ідеш по коридору, а він позаду, і невідомо, що йому може не сподобатися, і він вистрілить. Зібрала валізу, поїхала до сестри в Суми на річку купатися на пару тижнів. І от, 8 травня 2014 року як виїхала, так більше і не поверталася. Пару тижнів затягнулися», – розповідає Наталя.
Наталя Малярчук працювала на телекомпанії в Луганську до 2014 року
Увесь цей час Наталя слідкує за новинами регіону, проте спілкування підтримує лише з тими, хто обрав Україну. У Луганську лишилася могила батька Наталі, який помер 2013-го, вона і досі не може її навідати.
Повномасштабне вторгнення Наталя із чоловіком та новонародженою донькою зустріли в Бучі.
«День 24 лютого – це просто як якийсь жахливий сон, бо ми не розуміли, що нам робити. У нас немає своєї машини, я чую, як за стінкою сусіди збирають речі, як заклеюють вікна скотчем. Мене охопила паніка, і навіть не за себе більше, а саме за дитину», – розповідає Наталя Малярчук.
«Перетнула кордон з Луганською областю 23 лютого»
Виїжджала із Бучі родина Наталі разом із друзями, дорогою мали зустрітися зі її матір’ю, але вони не змогли доїхати одне до одного.
За кілька місяців до повномасштабної війни Наталя народила доньку
«Моя мама якраз мала їхати до нас із Луганська (їздила до міста на кілька днів), і вона встигла 23 лютого перейти КПП, і я прямо зітхнула з полегшенням, бо не уявляю, якби вона не встигла, то що б було», – каже Наталя.
Із мамою жінці пізніше вдалося таки зустрітися. Зараз вони на заході України, чоловік – на фронті.
Наталя не сумнівається, що її Луганськ – повернеться до складу України. А от чи повернеться туди жити сама, сумнівається.
«Я хочу відвідати могилу свого тата. Сказати, що я би хотіла в Луганську жити... У мене вже нове життя в Бучі. І, я думаю, якщо повернуся жити із заходу України, то саме туди», – підсумовує Наталя.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
