О п’ятій годині ранку я отримала повідомлення про те, що дітям не потрібно іти в школу. Потім село почали обстрілювати російські війська, і я зрозуміла, що почалося щось страшне. Росіяни бомбили все, що траплялось на їхньому шляху. Я з дітьми постійно була у підвалі. На село скидали авіабомби. Було дуже страшно, бо я не знала, чи виживу з дітьми. 

Магазини і аптеки не працювали. Завдяки гуманітарній допомозі жителям вдалося вижити.

Все ж таки я вирішила виїжджати, аби врятувати дітей. В Апостоловому, де ми зараз живемо, небайдужі люди нам надали будинок безкоштовно. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і я повернусь в рідне село.