34-річний Володимир Жуков загинув 21 березня 2022 року. Тоді російські військові з артилерії обстрілювали вулицю Шкільну в Тростянці – туди Володимир перебрався зі своєю родиною після того, як його власний дім постраждав від мінометних обстрілів.

На російському блокпосту наше авто не пропустили

21 березня Володимир, його матір, дружина та син хотіли спуститися до підвалу. Володимир чекав усіх біля під’їзду, коли поблизу нього розірвався снаряд. Чоловік отримав осколкове поранення в артерію. Дружина Катерина згадує – Володимира намагалися врятувати усіма силами, надали першу домедичну допомогу та везли автомобілем в лікарню.

«У машині йому стало дуже погано. На російському блокпосту наше авто не пропустили. Російські солдати сказали: «Або він, або усі». Володимир прожив ще 40 хвилин. Загинув від втрати крові», – пригадала Катерина.

Того дня від артобстрілу загинули ще двоє людей: літня жінка та 14-річний хлопчик. Вони на момент артобстрілу теж стояли біля під’їзду. Дружина Володимира отримала поранення в ногу, 8-річний син – поранення обличчя.

Володимир Жуков був уродженцем Тростянця. Близько 10 років працював на залізниці: виявляв дефекти у рейках та елементах стрілочних переводів. Був хорошим фахівцем, зростав професійно, їздив на курси підвищення кваліфікації. Планував здобути вищу освіту залізничника.

Родина згадує Володимира гарним господарем, люблячим батьком і чоловіком. Він ніколи не відмовляв у допомозі. Навіть під час окупації Тростянця залишався оптимістом. Заспокоював сусідів, допомагав літнім людям спускатися до підвалу.

Дружина розповіла, що Володимир дуже любив Україну та збирався стати на її захист. Свого часу пройшов строкову службу в армії, а у 2021 році – навчання у територіальній обороні.

«Він говорив: «Відновимо будинок, я піду до тероборони, а ти будеш волонтерити». Володимир дуже хотів, щоб Україна перемогла», – сказала Катерина.

У Володимира Жукова залишились дружина, 8-річний син та батьки. 

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/