Яна не виїжджала з Билбасівки, тому що не хотіла залишати чоловіка-залізничника. Зараз вона радіє, тому що люди повертаються додому і селище потихеньку починає жити звичним життям.

Ми на місці сидимо, не покидали селище. Я з Донецької області, селище Билбасівка - це зовсім поряд зі Слов'янськом.

У 2014 ми також не виїжджали. Мій батько був далекобійником і загинув: коли їхав на роботу, його фуру розстріляли. Після цього я просто не могла покинути маму і бабусю.

Коли почалась війна в 2022 році, цього ніхто не очікував. МИ до останнього не вірили, що таке може бути. Не вірилось, що це насправді відбувається знову. І це не десь далеко відбили ворога, тепер він наступає на нас щодня.

Гуманітарної кризи не було: ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Ліки волонтери привозили, або ми самі дзвонили знайомим і просили купити, передати волонтерами. Слава Богу, світ не без добрих людей - вижили. Якийсь час світла не було, але все пережили. Заради дітей я тримаюсь, не впадаю у депресію і паніку, як би складно не було. Вони ж на нас дивляться, беруть з нас приклад.

Найбільші труднощі, мабуть, – це пояснити маленьким дітям, чому не можна вмикати світло і навіщо треба щільно затуляти вікна. Найменшому тоді було приблизно пів року.

Після цих подій ми почали більше цінувати кожен день, проведений разом, дякувати Богу за дитячу усмішку, за кожен прожитий день.

Я наразі в декретній відпустці, оскільки меншому синочку лише рік і місяць. А чоловік трудиться на залізниці. Важко було, коли більшість населення виїхало і у нас перестали ходити автобуси – не було сполучення з містом. Люди намагалися зрання побігти в якийсь магазин, якщо він працював, і купити хліба, якщо привезуть. Та поступово місто оживає, життя повертається. Ми наразі дуже щасливі, що все налагоджується.

Можливо, кудись нам ще й доведеться тікати. Але їхати особливо ніде - війна по всій Україні. Немає гарантії, що десь хтось на сто відсотків нас захистить.

Я мрію, щоб ми 2023 рік зустрічали вже в мирній Україні – без війни, з подарунками, з ялинками. Я вірю у хороше майбутнє: стабільна робота, вільні люди, нема війни, щасливі діти і вся сім'я разом. Без страху, без паніки лягатимемо спати й просинатимемося. І щиро радітимемо кожному дню.