Я живу в Снігурівці Миколаївської області. Мені 63 роки. Я нікуди не виїжджав.
24 лютого збирався зранку на роботу – почув вибухи. Мені зателефонували, сказали, що в Херсоні і Миколаєві стріляють по аеродрому.
Майже рік не було світла, води. Це взагалі катастрофа, і ще снаряди літали. Бомби. Міни. Все літало тут.
Люди стали закупати муку, крупи, були проблеми з м’ясними продуктами. Але з часом почали продавати, можна було прогодувати себе. Правда, був неврожай. Дощу не було, все посохло, води ніде не було, щоб поливати. Взагалі з водою були проблеми.
Найприємніше було, коли наші хлопці до нас зайшли. Якось так все це було несподівано, ну слава Богу, що не було бойового захвату міста Снігурівка. Окупанти відійшли, потім була тиша, і зайшли наші ЗСУ. То слава Богу що не було бойових дій, бо було б багато руйнувань, жертв.
Швидше б все закінчилося і прийшов мир.Надіємося на хороше.
