У мене є чоловік і двоє дітей. Ми проживаємо в Слов’янську. На початку війни було гучно і страшно. Ми виїжджали у Львів, але вже повернулися додому. Зараз ми вдома. 

Коли ми повернулися, не було газу, світла. На початку було тяжко, а потім усе відновилося. І зараз усе є. 

Допомогу отримували гуманітарну, за що дуже вдячні.

У принципі, чогось дуже страшного ми не пережили, бо вчасно виїхали. Тільки за дітей було страшно.  Ми з дітками виїхали потягом до Львова, а там нас зустріли.

Тяжко нам. Чоловік без роботи, зараз до поліції влаштовується. Дітки навчаються онлайн. Зіткнулися і з психологічними труднощами, але намагаємося триматися. Хочеться, щоб скоріше війна закінчилася. Сподіваюся, що майбутнє буде щасливим.