Мені 72 роки. Я живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Окупанти ввійшли в місто на мій день народження, 19 березня. На початку війни біля мого будинку впало два снаряди. З середини березня до сьомого квітня не було води й електроенергії. Комунальники привозили воду в бочці. Я набирала у фляги й носила у квартиру на другий поверх. Важко було.

Я близько місяця була в окупації, а потім виїхала. Мої діти також виїхали. Мешкають у Польщі. 

Знайомий доньки відвіз мене в Баштанку. Звідти була евакуація до Вінниці. Потім чоловік знайомої відвіз у Хмільник. Там я лежала в лікарні, бо були проблеми з серцем. А потім брат забрав мене в Київ, зняв мені квартиру. Після деокупації Снігурівки я повернулася додому. 

На Великдень прилетіло десять ракет, а наступного дня – сім дронів. Та я думаю, що ми все витримаємо і переможемо.