Жили ми до війни непогано. Займалися розведенням худоби: тримали корів, свиней. Червону ікру не їли, але на хліб вистачало навіть із маслом. Могли дозволити собі на море поїхати на відпочинок.
З їжею у нас проблем не було, бо є власне господарство. З медикаментами теж, бо жінка моя - медик, і ми завжди купуємо ліків достатньо, щоб вистачило наперед.
Найбільше вразив «референдум». Окупанти ходили по вулиці, а ніхто навіть не хотів виходити, щоб проголосувати. А тепер на весь світ розповідають про голосування якесь там. Депресія була, поки там перебував.
Ми вирішили виїхати, коли росіяни у формі і з автоматами прийшли до нас і кажуть: «О, свині маєте, значить, будемо з м’ясом». Тож ми швидко зібралися і виїхали.
Нас на блокпостах перевіряли сильно. Люди казали, що можуть усе відібрати, тому ми нічого особливо не брали. Окупанти переписали номер машини, сфотографували і кажуть: «Якщо не повернетеся через місяць, то вже не повернетеся».
За будинком нашим приглядають батьки. Зараз живу на Київщині, працюю будівельником.
