Перший день був жахливим. Прокинувшись під вибухи мені довелося йти на роботу та виконувати інструкції. Потім ми перебували в підвалі з моєю дитиною та ще 12 сусідніми. Через війну ми втратили бізнес та дохід.

06 березня 22 року стався вибух поряд з будинком – це був найстрашніший день за час війни.

48 трупів на наших очах винесли з нього, у т.ч. дітей! На вулиці скрізь валялося багато травмованих людей…

Унаслідок пережитого дитина часто плаче вночі. Намагаємося заспокоїти та підтримати. Молимося.