Ми - переселенці з Сєвєродонецька, Луганської області. Ми були вдома, коли почалася страшна стрільба. Ми всі побігли до підвалу. Сиділи там декілька місяців. На наших очах гинули сусіди. Це було жахливо.

Потім ми зрозуміли, що не можемо так далі. Ми виїхали до Кам'янського, Дніпропетровської області. Нам було дуже важко виїхати.

Ми знімаємо житло. Мій чоловік після інфаркту, має діабет другого типу. У нас онука 10 років. Ми живемо тільки на ВПО.

Чоловіку постійно треба ліки. Роботи немає… Ми не живемо, а виживаємо. Дуже важко…

Ми втратили житло, залишилися без роботи. Нам не вистачає грошей на їжу, гігієну, канцтовари тощо. Ми виїхали без нічого. Але ми разом з родиною, слава Богу.

Ми були підприємцями, але в нашому віці роботу не знайти. У нас немає нічого, що нагадує про минуле життя…