Микола Кирильченко жив у Гуляйполі й на власні очі бачив вибухи, поранених і загиблих сусідів. Згадує, як на їхній вулиці жінка лише вийшла на город — і її вбило миттєво. Сусідці відірвало голову. Виїхати довго не міг через тяжкохвору дружину: у місті не було ні лікарні, ні аптек. Більшість будинків — пошкоджені або зруйновані. Тож згодом виїхали до Запоріжжя. Микола кілька разів навідувався додому. Згодом це стало занадто ризиковано. Хапається за надію, що колись усе це скінчиться. І питає себе: чи повернеться?