Валентина Назарько три місяці виживала у зруйнованій обстрілами Кремінній. Вона згадує, як довгий час не їли хліба. А коли волонтери привезли його у місто — люди стояли на колінах. Єдине, чого у Валентини було вдосталь, це запасів меду. Ним вона ділилася із українськими військовими.

У місті пропала вода, а джерело та річку росіяни постійно обстрілювали. Тож доводилося топити сніг. Валентина згадує як потрапила у приціл снайпера. Моторошний момент пам'ятатиме все життя. Українські солдати, які боронили місто, вмовили Валентину поїхати з "цього пекла". Інтерв'ю з жінкою ми записали в одному з шелтерів Дніпра.