Після початку війни не стало світла. Ліків у селі не було, я замовляла їх людям, що виїжджали. Росіяни окупували село, після чого мої діти виїхали. Я жила у постійному страху, бо окупанти ходили по хатах. Коли прийшли до мене, на груди мого чоловіка наставили автомат та почали погрожувати. Хотіли забрати у нас машину, але я почала кричати, то вони пішли. У мене ледь не стався інфаркт.

Я не виїжджала, бо боялась, що росіяни розграбують майно моє та моїх дітей. У мене є корова, тож я возила продавала молоко у сусідні села. Коли перетинала блокпости росіян, вони мене перевіряли. Для мене це був великий стрес, було дуже страшно. Через вісім місяців ЗСУ визволили село. Я дуже зраділа нашим воїнам, нехай вони будуть живими. Зараз чекаю тільки закінчення війни.