Ми мирно спали вдома в Новій Каховці та почули вибух, а потім ще один. Зібрали необхідні речі та документи та переїхали до друзів. У них можна було в підвал спуститись в під'їзді, а війти на вулицю. Шокувало те що, мої російські родичі нас заспокоювали і казали, що нас звільняють, вони мене не чули та не хотіли чути. На другий день, як почалось вторгнення, полиці в магазинах були вже порожні, і тільки на третій-четвертий день відкрили гуртові бази, приходилось рано вранці ходити та стояти в чергах за продуктами, ліки в аптеках закінчились дуже швидко. Проживаю з родиною і змушені були забрати бабусю до себе, мамі прийшлось виїхати закордон. Ми приїхали у Кривий Ріг і власниця квартири, яку винаймали, нам принесла все необхідне(ковдри, подушки, обігрівач, дитячий стільчик...), і взагалі вона дуже чуйна та добра жіночка. Роботи не маю, до війни працювала фахівцем з підтримки клієнтів.