Житарюк Софія, 9 клас
ОЗ" Романковецький ліцей ім. К.Ф. Поповича"
Вчитель, що надихнув на написання есе: Житарюк Аліна Олексіївна

Моя Україна майбутнього

У кожного з нас є одна Батьківщина. Особисто у мене — Україна. Я тут народилась, я тут живу. Щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами України стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля, шаровари, вишиванки, музичні народні інструменти, веселі танці, мелодійні пісні, завзятий настрій і український дух! Багата українська природа не залишає байдужим жодного. Я впевнена, що у нашої держави велике майбутнє.

Взагалі на долю нашого народу випало багато випробувань: царський гніт, важкі радянські часи, складні роки незалежності… Була війна, голодомор і геноцид, терор та інші жахи тоталітаризму… І зараз знов війна! Слово «мир» має для нас особливе значення. У нашому сьогоденні мають бути відсутні такі поняття як війна, приліт, тривога, укриття, загиблі…Але Росія забрала у нас таку можливість. Ми маємо спокійно засинати та, з відчуттям впевненості, зустрічати новий день. А збір коштів на ЗСУ, допомога продуктами, одягом, речами першої необхідності, влаштування переселенців - це дивина, яка, здається, не могла статись у XIX столітті. Діти, які спочатку були шоковані подіями, але повільно звикли, і навіть почали всіляко допомагати дорослим. Для них це стало не розвагою, а справжнім подвигом. Вони повинні навчатись та розвиватись у мирних умовах, а не годинами перечікувати сигнали тривоги у сховищах. Це, звісно, згодом дасть свій відбиток на психічному стані дітей. Вони пам’ ятатимуть це все життя.

Війна із зовнішнім ворогом не менш важлива ніж з внутрішнім. Ми вороже ставимось до оточуючих, намагаємось щось довести, образити. А чи цього від нас очікують, чи такий сенс нашого буття?

В погоні за матеріальними благами та вимогами сьогодення забуваємо про справжнє наше призначення, нашу роль на цій Землі. Повинен панувати мир у нашій душі, у нашому серці. Людині, ким би вона не була і якими б достатками не володіла ,важливо відчувати себе потрібною, вартою уваги і довіри. Багато людей звертають увагу на вигляд людини, а не її душу. Якщо це не так, гармонія світу руйнується. І людина руйнується зсередини. Тільки любов дарує, рятує, лікує…

Але ми і це здолаємо, ми сильні, у нас є стимул - це наші діти, яким потрібна вільна, незалежна, квітуча Батьківщина. І повернуться додому ті, кого війна змусила залишити рідні домівки і почати нове життя у приймах.

Як би добре до наших співвітчизників там не відносились, як би не допомагали, як би не підтримували – туга за рідним краєм назавжди в серці кожної людини. Адже рідний край - це те місце де ти виріс, де вперше відчув гармонію життя, де вперше саме на цьому місці тобі дійсно добре і ти забуваєш про всі свої негаразди і проблеми, де вперше почув мамину колискову, і бабусину казочку, де вперше ти пішов до школи, знайшов друзів. Я впевнена, що майбутнє України залежить від нас з вами. Треба багато трудитися, щоб чогось досягти, і не тільки для майбутнього нашої Батьківщини. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому я закликаю вас старатися і не бути байдужими до нашої країни, а любити і поважати її - бо це наша земля, це наш дім , наш рідний край! Ми обов’язково відвоюємо свої території і наш край знову зацвіте. Миру нашій державі і щасливого майбутнього.