Ми з Миколаївської області. 24 лютого 2022 року жахливий був день: ми чули, як брали Каховку. Коли ми проживали в окупації, не було світла, води. Нас врятувало те, що у свекрухи була корова. Ми виїжджали в Херсон і продавали молоко, потім могли хоч якісь макарони собі купити.

Шокувало те, що в моєму селі дуже багато людей пішли на зраду. Взагалі в окупації був період страху.

«Зелених коридорів» не було. Ми виїжджали два дні, нас не пропускали через Снігурівку. Ми виїжджали через Кривий Ріг. Це була Пасха, на блокпостах орки всі п’яні, було страшно їхати. Виїжджали на свій страх і ризик.

Найбільше запам’яталося, як ми приїхали на перший український блокпост, як наші хлопці нас накормили, турбувалися про нас. Це дуже було приємно.

У моєї дитини діагностували неврологічний синдром. Хоч вже два роки минуло, все одно дитина реагує на все дуже недобре.

Хочу, щоб була Україна, був мир, щоб ці нелюди залишили нас у спокої. Щоб моя дитина бачила нормальне дитинство, могла спокійно гуляти на вулиці та ніколи не чути вибухів.