Сьогодні Вікторія впевнено називає себе мисткинею. Хоча ще до війни вона мала престижну роботу у сфері фінансів, а малювання було лише захопленням. Саме воно стало її рятівним колом у перші страшні місяці повномасштабного вторгнення: талант розкрився з новою силою й допомагав відволікатися від жахливої буденності. Згодом хобі переросло у справу життя. Тепер Вікторія створює вітраж для Музею трипільської культури - мистецький символ єднання поколінь. Адже в наш час як ніколи важливо пам’ятати про своє коріння і зберігати єдність заради світлого майбутнього.