До повномасштабної війни Ангеліна жила у Дніпрі та будувала кар’єру маркетологині. Але війна змінила все. Вона переїхала до села Легедзине й згадала про свій диплом історика. Так розпочалася нова сторінка її життя - робота у Музеї трипільської культури. Тут Ангеліна знайшла не лише спокій, а й справжню сім’ю однодумців, які, попри війну та нестачу ресурсів, мріють і далі розвивати музей, робити його осередком культури. Їхні плани сміливі: перетворити територію на великий арт-простір, де оживатимуть традиції, відбуватимуться культурні й освітні події. Бо лише пізнаючи власні витоки можна знайти відповідь на запитання «Хто я?». А знаючи це - ми не дозволимо нікому вкрасти нашу історію.