Матласевич Ольга, 9 клас, Обласний науковий ліцей в м. Рівне

Вчитель, що надихнув на написання есе — Олександр Бондарець

“1000 днів війни. Мій шлях”

Мене звати Оля, і я учениця дев’ятого класу з мальовничої Рівненської області на Західній Україні. Війна змусила мене переглянути своє дитинство, свої мрії та те, ким я є. Хоча я не бачила бойових дій на власні очі, війна залишила слід у моєму житті.

Кожного разу, коли звучить сигнал повітряної тривоги, моє серце стиснеться від страху й хвилювання за тих, хто зараз на передовій. Це відчуття важко передати словами – коли доводиться обирати між безпечним місцем і звичним укриттям.

Ці тривоги нагадують про те, що мир, який колись здавався буденним, тепер – найбільша мрія.

Особливий біль приносить розлука з моїми рідними та друзями, які зараз на фронті. Мій хресний, якого я не бачила вже дуже давно, також захищає нашу країну. Він став для мене прикладом сили та відваги. Розуміння, що десь далеко на сході вони ведуть боротьбу за нашу незалежність, додає мені рішучості діяти тут, де я можу бути корисною.

Я знайшла своє місце у волонтерській діяльності. Разом із однодумцями виготовляю свічки для солдатів, плету маскувальні сітки, щоб наші воїни могли сховатись від ворожого ока. Коли я передаю їм коробки із речами, які їм потрібні, або малюнки, що символізують нашу підтримку, я відчуваю, що це мій внесок у нашу перемогу. Кожен малюнок – це щире побажання миру і надії, що їх підтримка важлива для нас усіх.

Кожен день, коли я бачу новини або розмовляю з друзями, які пережили окупацію, моє розуміння війни глибшає. Я відчуваю, що виросла швидше, ніж могла у мирний час.

Те, що я ще кілька років тому сприймала як само собою зрозуміле, сьогодні стало чимось безцінним. Зрозуміла, що не варто чекати, коли закінчиться війна, щоб робити зміни – треба діяти вже зараз.

Для мене важливо пам’ятати, що всі ми маємо свій фронт. Хтось бореться зброєю, хтось словом, а хтось своєю працею на підтримку країни.

І це наш спільний шлях – шлях до перемоги, який ми здолаємо разом. Я вірю, що одного дня моя рідна країна буде вільною від війни, що ми зможемо знову насолоджуватися мирним небом і тим, що сьогодні видається мрією.

1000 днів війни – це 1000 днів наших спільних зусиль, втрат і перемог. Це шлях, на якому кожен із нас має своє місце і свою роль. І мій шлях – це не просто чекання на закінчення війни, а активна підтримка тих, хто на передовій, з вірою в наше світле майбутнє.