Малихіна Даяна, 10 клас, Калинівський ліцей Воскресенської селищної ради Миколаївської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Гутовська Ірина Олександрівна

Моя Україна майбутнього

Війна в Україні триває вже досить довго, і з плином часу я задаю собі одне й те ж саме питання: «Що для мене мир сьогодні?»

Переживши складні моменти, подолавши труднощі, нарешті можу дати відповідь на це питання.

Напевно, мир – це коли встаєш не від нічних обстрілів, та сирени, а від співу пташок.

Мир – це коли не боїшся за своє життя та життя своїх рідних кожної хвилини. Мир – це коли кожного ранку не чуєш в новинах скільки за день ми понесли втрат та доповідь про подальші воєнні дії, а слухаєш прогноз погоди разом з сім’єю. Мир – це коли я не боюся, що моє рідне місто ще одного разу буде окуповане..

Для мене зараз миром би була б тиша… В той момент, як серце не почне завмирати від найменшого шуму, я зрозумію що прийшов мир.

Інколи навіть стає страшно, ти просто займаєшся своїми справами і ось, лунає тривога, а ти не реагуєш, ти звик.. це лякає, тому що кожного дня чуючи її, вона стала аби такою стабільністю в житті.

До безкінечності я можу наводити приклади миру. Але від них стає боляче. Чуючи майже кожного дня як маленькі діти залишаються наодинці з собою, без тата й матері, яких забрала війна, серце розривається від болю. В такі моменти в голові проноситься гора запитань та одне з них все ж залишається там надовго: «Коли все закінчиться?».

Важко дивитися на людей, які пережили весь страх війни, і на втомленого президента разом з бійцями, які захищають країну і вдень, і вночі, кожного дня віддаючи своє життя за нас та нашу Україну.

Тому в майбутньому я хочу чути лише гарні новини про нашу державу, адже моя країна – це країна, якою можна пишатися, та, яка має майбутнє.

Я не хочу чути кожного дня лише про втрати, я хочу чути про нашу незалежність. Про вільну Україну, про її розвиток та культуру. Хочу бачити її відновлення та те як вона розквітає.

Пам'ятаючи історію, а саме, як Україна та українці здавна боролися за свою незалежність, те, як протистояли царям, владі, і всім іншим, пишучи українською мовою і разом з цим зневажаючи на російську владу в своїх текстах, можу сказати одне: «В майбутньому я бачу і буду бачити свою державу незалежною та вільною». Наш народ сильний, він вистоїть попри що.

Коли ж Україна переможе моїм бажанням буде швидше зустрітися з друзями та родичами, яких давно не бачила, адже війна багатьох з нас розлучила. Та разом з ними, та й усією країною відсвяткую нашу перемогу. Потім я зможу втілити в реальність всі задуми, яким заважала війна. А головне на серці буде спокій, як і в країні.