Миколаїв сильно бомбили. Не було води й опалення. Я ніколи не думала, що таке може бути. Морально мені було дуже тяжко це переживати. Я залишилась без роботи, хвилювалась за життя дітей. 

Мене шокувала сама війна та обстріли. У мене в голові все це не вкладається: як таке може статись у сучасному світі.

На місяць я виїжджала до Болгарії. Людей евакуювалось багато. Потім повернулась, тому що у Миколаєві були діти та чоловік. Місто було темне та пусте. Зараз люди повертаються потихеньку. 

Росіянам треба йти з нашої землі. Я хочу,  щоб війна закінчилась, щоб всі були живими та здоровими. Україна повинна розвиватись.