Карина Кулак, 9 клас
21 Гімназія
Вчитель, що надихнув на написання есе: Пахар Ірина Володимирівна

“1000 днів війни.Мій шлях”

-Чому сумна матуся?
-Бо почалася війна.
-Чому засумувала?
-Бо клята ця війна.
-Бо небо в небезпеці,ворожі літаки.
-Ракети там літають кожної ночі.

24.02.2022 почалося страхіття: перші звуки тривоги,почули перші вибухи.У мене дуже велика родина;матуся,батько,бабуся, два старших і молодших брати, а також одна молодша сестра.Ми всі перебуваємо в постійній напрузі та відчуваємо страх.

Ці сильні вибухи, ці безсонні ночі в укритті, відчуття страху за рідних людей і домашніх улюбленців, які завжди поряд з нами. 

У ніч з 11 по 12 січня 2023 року вибух стався за 20 метрів від мого будинку.О третій годині ночі ми прокинулися від гучного звуку.Бабуся впала на підлогу, старший брат кричав, щоб ми кудись ховались.Було дуже гучно, підлога мов хвилями ходила,стіни руйнувалися, а в даху з’явився великий отвір. Ми чули,як розбивалося та падало скло, потім звуки падіння якихось уламків та розбите вікно в будинку.

Після десяти хвилин затишшя ми вийшли.Було дуже тихо, але всюди безлад:розбите скло і черепиця.Але коли ми вийшли на вулицю,ми дуже перелякалися:у сусідки в городі була велика яма. Ми знайшли  нерозірвану ракету під будинком у сусідів.

Воїни захищають нашу  землю від ворогів, а нам довелося воювати, щоб не закрили улюблену гімназію. Заради того, щоб її не закрили, батьки нашої гімназії,і в тому числі моя мама,боролися за школу:знімали відео,збирали кошти та ремонтували гімназію.

Вони справжні воїни. Нашу гімназію поки не чіпають, але далі буде сильна битва за неї. Ми її обов’язково відвоюємо. 

Навіть це нас не зламає.Ми далі будемо підтримувати наших воїнів та боротися за свою школу так,як воїни за нашу країну.Ми обов’язково переможемо всіх і будемо жити у мирі та злагоді.