Мама сімох дітей з новонародженою донечкою на руках - у розпачі: вона не в змозі зняти житло, бо, як виявилося, багатодітна сім’я – то проблема для орендодавців. 

Я з сім‘єю була вдома, коли відкрила телеграм і побачила повідомлення з фотографіями ракет, які впали в центрі Києва. Ми одразу почали з дітьми збирати речі та документи на той випадок, якщо будемо вимушені виїжджати з міста. В той же день, приблизно пообіді, біля нашого міста пролунали вибухи. ППО, яке знаходилось за містом, знищувало ворожі ракети. 

Найбільші труднощі ми відчули у березні, коли почали зникати продукти харчування у магазинах через відсутність логістики та палива.

До того ж, ми були в очікуванні дитини, а у лікарні на той момент не було багатьох лікарів. Ми не розуміли, чи буде взагалі присутній лікар на моїх пологах.

Друга хвиля труднощів очікувала нас у липні, коли окупанти почали обстрілювати наше місто, яке знаходиться навпроти Енергодару, на відстані Каховського водосховища. В місті немає облаштованих бомбосховищ, і ми з чоловіком і сімома дітьми, в тому числі з наймолодшою новонародженою донечкою, яка народилась 7 липня, змушені були ховатися у побутовому підвалі. 

Ми стикнулися з нестачею продовольчих товарів, з магазинів почали зникати памперси, з аптек – ліки, не працювали поштові служби. Ці проблеми люди вирішували своїми силами. Нам залишалося чекати, коли все запрацює. Проблему з засобами гігієни вирішили за рахунок інтернет-доставки у точки продажу. Магазини працювали, і можна було забрати памперси, шампуні, мило та оплатити інтернет-замовлення. З ліками було складніше: в наш регіон їх не доставляли тривалий час. Спецхарчування для мого дворічного сина з хронічним колітом нам вислала одна добра людина, як тільки почала працювати «Нова пошта».

Наразі ми не можемо орендувати житло, бо в регіонах, де безпечно, це коштує дуже дорого. Орендодавці відмовляють нам через те, що ми маємо сімох дітей. Наше місто Марганець не внесено до переліку міст, де проходять бойові дії. Місцева влада відмовляється приймати таке рішення. Тому моя сім‘я не може користуватися допомогою держави, навіть маючи статус ВПО, яке в нас є з 2014 року.

На сьогодні мій чоловік перебуває окремо від мене і дітей. Він направив нас до родичів у Кривий Ріг і повернувся до Марганцю, але там небезпечно: щодня йдуть обстріли.