Бурова Ангеліна, 11 клас, Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Вчитель, що надихнув на написання — Гейдел Алла Михайлівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Початок вторгнення

Ранок 24 лютого 2022 року став для мене поворотним моментом. Коли я прокинулася від тривожного гуркоту, я зрозуміла, що наше життя назавжди змінилося. Замість звичайного ранку мене зустріли тривожні новини про повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Було дуже страшно, але ми постійно перебували на Харківщині і нікуди не виїжджали. Адаптуватися до нових умов життя було нелегко.

Повітряні тривоги, обмеження електроенергії та постійна загроза безпеці — все це стало нашою новою реальністю. Проте, попри виклики, я намагалася знаходити моменти світла та радості в повсякденному житті. Складнощі, з якими доводилося стикатися. Кожного дня ми жили під загрозою ракетних ударів, постійно прислухаючись до сирен повітряної тривоги. Ховатися у бомбосховищах та проводити годинами під землею стало звичним, але завжди викликало почуття страху та стресу.

Перебої з електрикою та водою

Регулярні відключення електроенергії та обмеження подачі води суттєво ускладнювали повсякденне життя.

Ми змушені були економити кожну краплю, пристосовуватись до життя в темряві та холоді, але ніколи не опускали рук.

Через руйнування доріг, мостів та транспортної інфраструктури пересування містом чи між регіонами ставало надзвичайно складним завданням. Нам доводилося шукати альтернативні маршрути та весь час бути напоготові до непередбачуваних ситуацій.

І часто виникає таке питання “Як зберігати віру в краще майбутнє?”. 

Я намагалася регулярно практикувати техніки позитивного мислення та візуалізації. Щодня я уявляла, як наша країна відновлюється після війни, як люди заживають мирним життям і як ми разом святкуємо перемогу.

Ці практики допомагали утримувати віру у краще майбутнє навіть у найтемніші часи.

Я була дуже здивована, коли читала новини. Так як молодь згуртувалася, щоб підтримати одне одного та всю країну в цей складний період. Тисячі юнаків та дівчат долучилися до волонтерських ініціатив, збираючи гуманітарну допомогу, доправляючи її до найвіддаленіших куточків України, надаючи психологічну підтримку постраждалим. 

Навіть в умовах війни, наша молодь не припиняє навчатися та розвиватися.

Студенти продовжують здобувати освіту онлайн, беруть участь у міжнародних програмах, вдосконалюють свої навички та знання. Вони розуміють, що інвестиція в себе — це інвестиція в майбутнє України.

Я віру, що ми переможемо і ми відновимо все, що було зруйновано. Коли школи й університети знову відкриють свої двері. Саме це надихає нас крок за кроком наближатися до довгоочікуваного миру.