На початку повномасштабного вторгнення родина Ярослава виїхала з Волновахи під обстрілами. Дорога була небезпечною: над машиною пролітали снаряди, чути було вибухи. Вдалося забрати лише найнеобхідніше, але особисті речі, зокрема блокнот із його записами, залишилися вдома. 

Дідусь і бабуся намагалися евакуюватися разом, але через проблеми зі здоров’ям змушені були повернутися в місто, що залишалося під загрозою. Багато друзів виїхали пізніше або залишилися в окупації, зв’язок із деякими з них обірвався.

Зараз Ярослав живе з батьками у Луцьку. Він переживає втрати, поступово адаптується до нового життя й знаходить опору у підтримці родини та близьких друзів. Мріє вчитися на психолога, щоб допомагати людям, які проходять через подібні випробування.