Вітаю!

Мене звати Стас. Мені 12 років. Я з міста Костянтинівка Донецької області. Це невелике місто,- там було колись багато заводів. Зараз більшість не працює. Є парк, музей, ДК, музична школа, лікарні... Зараз я мешкаю у смт.Власівка, Кіровоградській області, я ВПО. Тут мені подобається велике водосховище і сосновий ліс навкруги. Тут чисте повітря, тихо та спокійно.

Друзів на жаль не з'явилося.

Війна мене лякає, ми ховалися в підвалі, чули як летять ракети і хитається дім. Я погано спав. Не виходив на вулицю. Був нервовий. Потім ми виїхали та з часом стало легше. Ми живемо в чужій хаті, я одягаю чужі речі, але я живий! Я сплю в ліжку, а не в підвалі. Я почав цінувати те, що маю.

Більш за все я сумую за котом, ми його не взяли з собою, мені шкода.

Я вдячний Богу за життя, батькам за турботу, іншим людям за допомогу.

Звісно я мрію про скоріше закінчення війни, про мир та спокій, про власний будинок. А якщо із звичайних бажань, то мені дуже хочеться новий телефон, бо мій слабкий став.

До побачення.