Баліцький Владислав

8 клас, Громівська гімназія Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області

Вчителька, що надихнула на написання – Гут Аліна Олександрівна

Моя Україна майбутнього

Я думаю, що в майбутньому війна обов’язково закінчиться, і я вірю в те, що закінчиться вона нашою перемогою, і для нас це буде однозначно не гірше ніж перемога росії. Переконаний, що після перемоги ми зможемо стати членами ЄС, або вступити до НАТО, і якщо це відбудеться, то буде набагато менший шанс початку нової війни. Також буде добре, якщо Автономна Республіка Крим буде знову під нашою владою, бо тоді, звичайно, буде набагато більше шляхів для торгівлі, таких, як наприклад Турція, бо зараз для того щоб туди потрапити через Чорне море, треба проробити більший шлях ніж через Азовське. Це дасть нам змогу знову експортувати зерно в дуже великій кількості, адже зараз через війну в нас стали купувати зерно набагато менше. Звичайно, ми почнемо відновлювати нашу країну, відбудовувати школи, дитячі садки, величезну кількість будівель і різноманітних житлових будинків в яких раніше жили люди. Ми будемо виліковувати наших людей, які постраждали внаслідок воєнних дій, і наших бійців, які борються зараз за наше життя, щоб ми могли спокійно жити. І так як на Україну, по якійсь причині, багато країн нападало та намагалися захопити, є шанс що це відбудеться знову. Хоча, все таки, є причина чому на нас нападають - все через те, що у нас родючі землі і багато корисних копалин. Але, не дивлячись на це, ми не здаємося і наші воїни мужньо захищають свою країну.

Звичайно, після закінчення війни вже ні один українець не прокинеться від звуку сирени, від звуку літака або ракети які пролітають поруч, і не почує звуку вибуху або стрільби, діти в школах не будуть ходити в бомбосховище і мерзнути там.

Але у дуже багатьох українців все це залишиться в пам’яті, і багато з них буде прокидатися вночі дуже наляканим, і лише тоді розуміти, що це був сон.

Але це не буде продовжуватися вічно, адже ми живемо далі, і мріємо про перемогу. Але це все буде хороша кінцівка, але, на жаль може бути таке, що росія переможе, і тоді все буде куди гірше. Нам, звичайно, заборонять говорити нашою рідною мовою, вся наша територія буде під владою іншої країни, і скоріше за все росія піде і далі у Європу воювати, і наші воїни, які воювали за свою країну, будуть воювати проти своїх союзників. Думаю, що в Україні в таких умовах буде здійснена не одна революція, поки ми не зможемо говорити нашою рідною мовою, адже ніякому українцю не сподобається таке обмеження у правах, і багатьом дітям у школі, а тим більше у садочках, буде важче сприймати російською, адже ми звикали до української мови роками, і така різка зміна мови, погано вплине на якість навчання. Звичайно, у нас в такому разі буде менше прав, тому, що росія нас ненавидить і буде нас обмежувати. І все таки, я думаю, в такому разі дуже багато українців просто виїде, бо я вважаю, що краще вже жити в іншій країні, але мати змогу говорити рідною мовою, та мати якомога менше обмежень у правах, ніж жити на своїй землі, але не маючи права говорити рідною мовою. Але звісно ж кожен українець вірить у те, що наші воїни переможуть ворогів, і ми будемо як і раніше жити та ні про що не турбуватися, не буде комендантської години, не буде потреби світломаскування, і життя буде як раніше в цілому. Але після війни кожен українець зобов’язаний буде хвилиною мовчання вшанувати всіх загиблих людей та воїнів нашої держави. Така моя думка, можливо я в чомусь помиляюсь, а можливо й ні, але не в залежності від цього я все одно чекаю перемоги.