Коли почалися бої, я спустилася у підвал. Там просиділа два тижні. Було дуже страшно, але я сподівалась, що зможу пережити все вдома, у своєму місті. Не було води, світла та зв’язку. Ми жили в повній ізоляції, не знаючи, що відбувається навколо. Я не хотіла залишати рідний дім. 

У бомбосховище іноді привозили воду та їжу — це давало сили триматися. Дуже важко було без інформації. Я не знала, чи можна евакуюватись. Потім знайомий допоміг нам виїхати до Бахмута, а звідти ми вже дісталися Одеси. Зараз я просто чекаю миру. І вірю в перемогу.