Мені 29 років. Я жив зі своєю сім’єю у Лівобережному районі Маріуполя. Мав бізнес – кілька магазинів. 24 лютого мені зателефонувала сестра і сказала, що почалася війна. Вона порекомендувала зібрати речі, заправити авто й запастися їжею. Ми так і зробили. Наступного дня у нашому районі почалися активні бойові дії. Ми переїжджали з одного місця на інше. Жили в підвалі без газу, світла й унадголодь. Хвилювалися за життя один одного. 

Коли ми переїхали в центр міста, то не мали продуктів. Нас зворушило те, що чужі люди з останніх своїх запасів приготували їсти і нагодували нас гарячим. 

15 березня ми побачили великий потік автомобілів, що рухався до виїзду з міста. Взяли речі й поїхали за ними. Щоправда, страшно було виїжджати, бо ми чули про випадки, коли росіяни обстрілювали колони. 

Ми приїхали в Київ, бо тут більше можливостей для відновлення бізнесу. До того ж, маємо знайомих у столиці. Сподіваємося, що війна закінчиться до літа. Віримо у нашу перемогу й краще життя.